ГОЛОВНА СТОРІНКА

            МОЯ ПЕДАГОГІЧНА ФІЛОСОФІЯ
 

Вже  минуло  18 років з тих пір, як я вперше переступила поріг класу і вимовила: “ Доброго дня, діти! Мене звати Мирослава Ярославівна. Я – ваш  учитель."

   Як це було давно і недавно.

   З тих пір я почала жити в школі, на цьому величезному кораблі дитинства та юності, на якому вчителів об’єднує співпраця і співтворчість.

  Я - вчитель української мови та літератури і дивлюся на життя творчо. Розвиваючою метою моєї педагогічної праці є  плекати у дітей творчість. Навчаю    їх жити в гармонії з навколишнім світом та оптимістичною впевненістю у власні сили.                                                                                                                                               Одна з істин моєї педагогічної віри є: в юному серці і розумі необхідно виховувати тонку чуйність до людини. Приймати близько до серця радощі й горе Вітчизни здатен лише той, хто не може пройти байдуже повз радості та горе окремої людини, ким би вона не була: близькою чи ні, знайомою чи незнайомою

  Успішне навчання кожного учня  “синонімічне” любові, знанням і досконалості самого вчителя.

  Хто ж для мене учень? Це особистість, людина, з якою хочеться спілкуватися, яку хочеться навчити тому, що я знаю сама. Це людина, яку я люблю будь-якою:  будь вона відмінником або “середнячком”. На уроці для кожного учня я прагну створити ситуацію успіху, адже успіх є стимулом розвитку особистості.

  Що ж означає для мене і моїх учнів українська мова і література? Це радість відкриття чогось нового, радість творчості, радість перемоги добра над злом. Це величезна спільна праця учня і вчителя.

  Кажуть, що українська мова  - нудний предмет. Нічого подібного! Це предмет шкільного курсу, який зачаровує! Озернися і ти побачиш, як багато навколо цікавого матеріалу для яскравих і нестандартних уроків! Уроки-свята, уроки-мандрівки, уроки-ділової гри, театралізовані уроки і , безперечно, творчі уроки.

  Величезне бажання зробити урок української мови та літератури  потрібним, цікавим і любимим для мого учня, змушує мене щоденно працювати над собою.

    Великий філософ  Д.Дідро сказав: “ Люди перестають мислити, коли перестають читати”. А я додам: вчитель перестає бути вчителем, якщо не осягає нового. “ Кращий дар, який ви можете принести людству, - це покращити себе! “ – стверджував Святослав Реріх. Він мав рацію! Тисячу разів має рацію!